Довічне позбавлення волі: судом призначено покарання двом чоловікам, які вчинили особливо тяжкий та ряд тяжких злочинів

Вчора, 14 червня 2021 року колегією суддів Ленінського районного суду м. Запоріжжя завершено розгляд кримінального провадження, за яким особи Р. та Б. обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених пунктами 6, 12 частини 2 статті 115, частиною 3 статті 289, частиною 2 статті 189, частиною 1 статті 263 Кримінального кодексу України («умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене з корисливих мотивів за попередньою змовою групою осіб», «незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з насильством небезпечним для життя та здоров’я потерпілого», «вимога передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами (вимагання), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, з погрозою вбивства», «носіння, зберігання, придбання та передача вогнепальної зброї і бойових припасів без передбаченого законом дозволу»).

Раніше обставини даної справи набули широкого розголосу у ЗМІ.

Так, обставини вчинення ряду злочинів мали місце у березні 2015 року, коли громадяни Р. та Б. вступили між собою в злочинний зговір, направлений на умисне вбивство свого знайомого Г., а також на заволодіння його транспортним засобом та коштами. Для цього громадянин Б., заздалегідь незаконно придбавши зброю, за раніше узгодженим з Р. планом, викликали на зустріч Г. до орендованого гаражу у гаражному кооперативі міста Запоріжжя. Під час зустрічі Б. сів за кермо автомобіля ВАЗ «21124», який належав Г., а Р. під час руху автомобіля, перебуваючи на задньому пасажирському сидінні, здійснив два постріли з пістолету у голову Г., який сидів на передньому пасажирському сидінні. В результаті пострілів Г. загинув на місці. Після чого Р. та Б. перевезли труп до гаражу, скинули до підвалу, а в подальшому помістили до викопаної ними ями, яку засипали ґрунтом. Автомобіль ВАЗ «21124» помістили у той самий орендований Б. гараж, щоб у подальшому розпорядитися ним за власним розсудом.

Крім того, Р. та Б. після вбивства Г., розуміючи, що мати Г. перебувала у стресовому стані через зникнення сина, вирішили скористатись даною ситуацією та почали вимагати у матері вбитого 30 тисяч доларів США за повернення їй сина. У разі її відмови, погрожували вбити саму мати та її сина.

В процесі судового розгляду було встановлено, що громадянин Б. товаришував з вбитим Г. з дитинства. Не зважаючи на неодноразову судимість Б. за вчинення корисливих злочинів, Г. йому довіряв та допоміг влаштуватись на роботу після того, як Б. вийшов з в’язниці.   Б.  був обізнаний у всіх справах Г. та його родини, та під час пошуку Г., весь час знаходився поруч з матір’ю вбитого, активно допомагав друзям у пошуку Г., та своїми непослідовними діями, викликав до себе підозру. Під час затримання Б. вистрибнув з балкона квартири. Р. та Б. познайомилися у 2011 році, коли знаходилися разом в одній камері у слідчому ізоляторі. Р. також раніше був неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів.

У судовому засіданні Р. та Б. своєї вини у вчиненні інкримінованих їм злочинів не визнали, проте їх винуватість повністю підтверджується сукупністю зібраних у кримінальному провадженні доказів, показаннями потерпілої та свідків, досліджених судом письмових доказів, які у сукупності узгоджуються між собою та які йдуть на противагу показам обвинувачених (покази яких не узгоджуються). На стадії досудового розгляду показання обвинувачених різнилися, вони оговорювали один одного та надавали неправдиві протилежні покази. Просили суд «розібратися у справі», вказували на недостатність доказів, які доводять їх вину, на порушення їх прав на захист та на недопустимість деяких доказів у справі.

 Оцінивши і проаналізувавши всі надані суду докази у їх сукупності та взаємозв’язку, колегія суддів дійшла висновку, що вина обвинувачених у скоєнні інкримінованих злочинних дій доведена повністю. Обвинувачені мають непогашені судимості за вчинення корисливих злочинів, вчинили особливо тяжкий злочин з корисливих мотивів та ряд тяжких злочинів, обставин, що пом’якшують їх вину не встановлено. Р. та Б. є особами, які є вкрай схильними до вчинення злочинів та представляють для суспільства особливу загрозу і крайню небезпеку для всіх оточуючих, оскільки усі обставини вказують на нехтування обвинуваченими цінностями людського життя. Виключна суспільна небезпечність їх дій вбачається з огляду на кількість інкримінованих кваліфікуючих ознак злочинів у поєднанні з даними про особу обвинувачених. Після вбивства Г. вони не зупинились на досягнутому, вчинивши ряд зухвалих тяжких корисливих злочинів. Неодноразовість притягнення Р. та Б. до кримінальної відповідальності поряд із відбуттям реальних покарань засвідчує усталеність протиправної поведінки обвинувачених і неефективність для досягнення мети виправлення призначення строкового покарання, що безумовно унеможливлює виправлення останніх протягом визначеного судом строку покарання.

Таким чином, вироком суду кожному з обвинувачених Р. та Б. було призначено покарання у вигляді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього належного обвинуваченим майна. Також обвинуваченим змінено запобіжний захід із цілодобового домашнього арешту на тримання під варту та взято їх під варту в залі суду. Окрім того, вироком частково задоволено цивільний позов потерпілої Г., яка є матір’ю вбитого, та стягнуто з обвинувачених солідарно матеріальну та моральну шкоду.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Із текстом вироку найближчим часом всі бажаючі можуть ознайомитись в Єдиному реєстрі судових рішень за номером кримінального провадження № 334/5431/15-к.