Ленінський районний суд м. Запоріжжя покарав чоловіка, який вчинив умисне вбивство з особливою жорстокістю

17 жовтня 2018 р. Ленінським районним судом м. Запоріжжя оголошено вирок у кримінальному провадженні відносно громадянина К., обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.4 ч.2 ст.115 Кримінального кодексу України («вчинене з особливою жорстокістю умисне вбивство»).

Обставини спричинення засудженим К. смерті іншій людині мали місце 21 серпня 2017 року, приблизно о 18 годині 30 хвилин, біля під’їзду № 2, будинку № 32 по вул. Зерновій в м. Запоріжжя.

Засуджений, маючи умисел на умисне вбивство, утримуючи при собі заздалегідь заготовлений кухонний ніж, зустрів раніше йому знайомих двох осіб - сімейну пару похилого віку, з якою у нього склалися  неприязні відносини, та в ході конфлікту спричинив подружжю численні удари ножом. Чоловік похилого віку отримав поранення, не сумісне з життям, а саме у шию з ушкодженням зовнішньої сонної артерії, що зумовило масивну зовнішню кровотечу, внаслідок якого настала смерть громадянина Л. на місці скоєння кримінального правопорушення. Після скоєного, вбивця, не реагуючи на зауваження присутніх осіб, погрожуючи можливим застосуванням ножа свідку події, зник з міста злочину. Однак завдяки свідку, яка вигулювала свою собаку біля цього будинку, злочинця було затримано у той же день.

Окрім того, громадянин К. за цих же обставин також був обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 Кримінального кодексу України(«Хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, пов'язане з опором іншим громадянам, які припиняли хуліганські дії»). Однак, з точки зору достатності та взаємозв’язку зібраних доказів, колегія суддів вважає не доведеним вчинення цією собою хуліганства, яке підпадає під ч.4 ст.296 Кримінального кодексу України. Тому, в цій частині обвинувачення громадянина К. колегією суддів було виправдано.

Допитаний в судовому засіданні, обвинувачений не визнав себе винним у інкримінованих йому злочинах (не визнав умислу вчиненого ним злочину, заперечував кваліфікацію своїх дій), а відтак,це свідчить про відсутність у останнього щирого каяття щодо його вчинку. Також громадянин К. заперечував свою вину стосовно вчинення ним умисного вбивства з особливою жорстокістю, оскільки особливої жорстокості в своїх діях він не бачить. Пояснення обвинуваченого у судовому засіданні були спростовані зібраними по справі доказами, тому суд розцінив їх як обраний громадянином К. спосіб захисту для уникнення від кримінальної відповідальності за вчинене.

У судовому засіданні потерпіла просила призначити обвинуваченому  покарання у виді довічного позбавлення волі та задовольнити її цивільний позов у повному обсязі. Прокурор просив суд визнати обвинуваченого винним та також призначити йому покарання у вигляді довічного позбавлення волі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши думки сторін, суд визнав винним громадянина К. у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.4 ч.2 ст.115 Кримінального кодексу України, та призначив йому покарання у вигляді 15 років позбавлення волі.

Окрім того, з громадянина К. в рахунок відшкодування на користь потерпілої стягнуто матеріальну шкоду у повному обсязі та частково моральну шкоду, загальною сумою понад 280 тис. грн. Також з останнього стягнуто на користь держави судові витрати на залучення експертів при проведенні експертиз у сумі понад 5 тис. грн.

На цей час вирок суду не набрав законної сили, оскільки на сплив строк для  подання апеляційної скарги.